МІННА БЕЗПЕКА
Мінна безпека – це комплекс знань, умінь/практичних навиків, що забезпечують збереження життя та здоров’я при діях в районах забруднених вибухонебезпечними предметами.
Сільгоспвиробники повинні знати і практично виконувати вимоги мінної безпеки і вміти практично діяти на території забрудненій вибухонебезпечними предметами.
При діях в районах що мають мінну небезпеку кожен сільгоспвиробник повинен вміти:
Розпізнавати міни та вибухонебезпечні предмети.
Подавати команди (сигнали) при виявлені мін та вибухонебезпечних предметів і практично діяти за ними.
Позначати проходи для виходу з замінованої ділянки місцевості.
Позначати на місцевості виявлені міни та вибухонебезпечні предмети альтернативними засобами.
Дотримуватись заходів безпеки при поводженні на місцевості, що має мінну небезпеку.
Надавати першу медичну допомогу.
Класифікація вибухонебезпечних предметів. Заходи безпеки при поводженні з вибуховими речовинами.
Основні складові, типи та принципи приведення у дію вибухових пристроїв. Вибуховий пристрій – це пристрій, виготовлений з матеріалів, який має в своєму складі вибухову речовину або запальну суміш, з різними типами замикачів. Його встановлюють з метою знищення, руйнування, нанесення матеріальної шкоди, деморалізації та створення нестабільної обстановки.
Склад вибухового пристрою є постійним та складається з 5 основних компонентів: — вибухова речовина; — детонатор, запальник, хімічний детонатор, мінний універсальний підривник, капсуль-детонатор; — джерело живлення (акумуляторна батарея); — замикач: (натискний, ваговий, радіокерований, електромагнітний, оптичний, сейсмічний, керований провідний, вогнева трубка); — контейнер; За методами приведення у дію ВП поділяються на 3 типи: — некеровані – дії жертви або інші умови приводять у дію ВП самостійно; — керовані – ВП приводиться в дію підривником; — таймер – ВП приводиться в дію з допомогою годинникового механізму. Кожний пристрій є унікальним, тому військовослужбовці мають знати небезпеку у «обличчя», і знати принципову схему роботи пристрою.
Ознаки наявності ВП: — свіжоскопаний ґрунт невеликого відрізка проїзної частини дороги (перервана колія, рихлий ґрунт іншого відтінку); — ознаки підготовчих дій підривника (нетипово велика кількість слідів, залишки ізоляційної стрічки чи дротів, недопалки чи пачки від цигарок тощо); — компоненти ВП (розтяжні дроти, контейнери, невеликі зміни у рельєфі можуть свідчити про наявність замаскованого натискного пристрою, інші нетипові ознаки та предмети на проїзній частині дороги).
Вибуховими речовинами (далі – ВР) називаються хімічні сполуки або механічні суміші і склади речовин, які під впливом окремих зовнішніх дій здатні до миттєвого саморозповсюджуючого хімічного перетворення з утворенням великої кількості газів, що мають високий тиск і високу температуру. Гази, які розширюються, проводять механічну роботу. Таке хімічне перетворення ВР прийнято називати вибуховим перетворенням.
Вибухове перетворення може бути у формі детонації (вибуху) або горіння.
У залежності від фізико-хімічних властивостей вибухових засобів, які використовуються в інженерних боєприпасах, вибухові речовини поділяються на три групи:
ініціюючі ВР; бризантні ВР (підвищеної, нормальної і пониженої потужності); метальні ВР (порохи).
Ініціюючі вибухові речовини мають високу чутливість до зовнішніх дій (удару, накалювання, тертя і дії вогню). Підрив незначної кількості ініціюючих вибухових речовин у безпосередньому контакті з бризантними ВР збуджує детонацію останніх.
Ініціюючі вибухові речовини служать для збудження вибуху бризантних вибухових речовин. Основною особливістю цих вибухових речовин є те, що їх горіння, викликане підпалом, переходить у вибух. Якщо помістити небагато ініціюючої вибухової речовини на заряд із бризантної ВР і підпалити, то вибух його призведе до такого сильного удару, в результаті якого вибухне і бризантна вибухова речовина.
Застосовуються вони винятково для спорядження засобів ініціювання (капсуль-детонаторів, капсуль-запальників та ін.).
До ініціюючих ВР належать: гримуча ртуть, азид свинцю, тенерес (ТНРС).
Бризантні вибухові речовини більш потужніші і менш чутливі до зовнішніх подразнень, чим ініціюючі ВР. Збудження детонації бризантної ВР проводиться підривом капсуль-детонатора або зарядом іншої бризантної ВР.
Бризантні ВР використовуються для спорядження інженерних боєприпасів у чистому вигляді, а також у вигляді сумішей і сплавів.
За потужністю бризантні вибухові речовини діляться на три групи:
вибухові речовини підвищеної потужності;
вибухові речовини нормальної потужності;
вибухові речовини пониженої потужності.
До бризантних ВР підвищеної потужності належать:
ТЕН, гексоген, и тетрил.
До бризантних ВР речовин нормальної потужності належать:
тротил, пікринова кислота, пластичні вибухові речовини.
До бризантних ВР пониженої потужності належать аміачно-селітрові ВР. Вони являють собою механічні вибухові суміші, основною складовою яких є аміачна (амонійна) селітра; крім селітри у ці суміші входять вибухові або горючі добавки.
До аміачно-селітрових ВР відносяться:
амоніти-аміачна селітра з додаванням бризантної ВР, частіше за все суміші селітри із тротилом;
динамони — аміачна селітра з додаванням горючих речовин (соснова кора, торф тощо);
амонали — амоніти або дінамони із додаванням алюмінієвого порошку.
Метальними вибуховими речовинами (порохами) називаються такі речовини, основною формою вибухового перетворення яких є горіння.
Димний порох – механічна суміш калієвої селітри (75%), древесного вугілля (15%) і сірки (10%). Він легко запалюється, при вологості більше 2% стає непридатним для використання. Димний порох використовується для виготовлення вогнепровідного шнура, вишибних зарядів в інженерних мінах і запалювачів порохових зарядів реактивних двигунів.
Бездимний порох використовується для спорядження реактивних двигунів.
Основними вимогами до зберігання і використання вибухових речовин є: усі ВР, які зберігаються на складах, повинні бути придатними для бойового застосування;
тротил, пластид-4, пікринова кислота і подібні їм однорідні ВР повинні зберігатися в сухих сховищах у заводській укупочці;
аміачно-селітрові ВР повинні зберігатися в сухих, добре провітрюваних і не дуже перегрітих влітку сховищах;
збереження аміачно-селітрових ВР у землянках не дозволяється;
ящики і мішки з аміачно-селітровими ВР забороняється розміщувати на підлозі сховища або на землі без підкладок;
штабеля розміщуються з інтервалами 5-10 см (для забезпечення вільного доступу повітря);
при збереженні аміачно-селітрових ВР у паперових мішках навантаження на нижній мішок у штабелі не повинне перевищувати 150 кг;
димний порох зберігається окремо від усіх інших видів ВР у сухих, добре провітрюваних сховищах у справній закупорці;
до збереження пороху і роботи з ним висуваються підвищені вимоги;
ВР не повинні піддаватися ударам і поштовхам;
забороняється кидати, волочити, перекантовувати (кантувати);
під час будь-яких робіт із ВР забороняється курити і робити якісь операції з відкритим вогнем ближче 100 метрів від місця розташування ВР;
забороняється мати при собі сірники та інші запальні, а також курильні приналежності; як виняток, сірники або інші запальні засоби дозволяється мати тільки підривникам, які у процесі роботи безпосередньо роблять запалення вогнепровідного шнура;
особи, що переносять ВР, пересуваються в колоні по одному, дистанція не менше 5 метрів; забороняється переносити ВР без тари;
забороняється проводити роботи з ВР у житлових приміщеннях;
ВР, не придатні для проведення підривних робіт, підлягають знищенню.
Порядок дій при виявленні мін та вибухонебезпечних предметів.
Порядок дій при виявленні мін та ВНП, НВБП, СВП
Процедура «5С»; Перевірка; Провести повторну перевірку необхідної території.
«Підтвердження»
Ніколи не виключайте можливості спрацювання ВП в будь-який момент.
Дотримуйтеся безпечних відстаней та, по можливості, залучайте якомога меншу кількість особового складу для пошуку демаскуючих ознак ВП.
По можливості, тримайтеся на безпечній відстані від місця з ознаками встановлення ВП — це є найкращий захист (мінімальна безпечна відстань становить приблизно 300 метрів).
Застосовуйте усі можливі засоби захисту під час ідентифікації ВП.
Застосовуйте оптичні засоби розвідки при перевірці місцевості на наявність детонуючих шнурів, антен, дротів або будь-яких інших демаскуючих ознак ВП.
Ніколи не торкайтеся підозрілих предметів та не намагайтеся зрушити з місця або знешкодити їх.
«Очищення - Виявивши та підтвердивши наявність ВП, необхідно відійти на безпечну відстань, уникаючи шаблонних (одноманітних) дій.
Намагайтеся завжди перебувати в безпечній зоні, поза зоною ураження та застосовуйте засоби захисту.
Накажіть усім залишити небезпечну зону, крім особового складу, який задіяний для перевірки.
Не відкидайте можливості того, що виявлене ВП може бути хибним, встановленим для того, щоб заманити вас у зону з іншими справжніми ВП, які можуть знаходитися недалеко від місця вашого перебування.
Огородження - Встановіть попереджувальні загородження, щоб уникнути доступу в небезпечну зону транспортних засобів або пішоходів.
Перш ніж встановлювати кордон, перевірте місце його встановлення на наявність вторинних ВП.
Ретельно обстежуйте весь небезпечний район з метою виявлення усіх ВП.
Огляньте місцевість з метою виявлення особи, яка приводить у дію ВП або будь-кого, хто намагається залишити небезпечну зону (підривник може знаходитися на відстані 1 кілометра).
Застосовуйте усі можливі засоби захисту.
Встановіть охорону небезпечної зони.
Проведіть 5-0-25 метрову перевірку від місця вашого знаходження.
Зважайте на те, що противник завжди спостерігає та очікує слушного моменту, щоб атакувати вас, застосовуючи усі можливі сили та засоби такі, як стрілецька зброя, протитанкові снаряди (базуки), міномети або використовуючи снайперів.
застосовуйте усі можливі перешкоди, щоб зміцнити загородження небезпечної зони.
Контроль - Встановіть варту та блок пости на контрольно-пропускному пункті кордону та контролюйте доступ до небезпечної зони.
Розробіть інструкції на випадок нападу противника.
Застосування процедури 5С
Перевірка місцевості. У будь-який час, коли б не зупинилася колона (підрозділ), необхідно проводити 5-25 метрові перевірки. Якщо під час проведення 5-ти та 25-ти метрових перевірок ділянок місцевості виникає підозра у наявності ВП, військовослужбовці повинні діяти так, наче пристрій може вибухнути у будь-яку хвилину, навіть у тих випадках, коли виявилося, що ВП хибне.
Підтвердження наявності ВП. У випадку виявлення підозрілого предмету, командиру необхідно впевнитися, що це ВП з безпечної відстані, застосовуючи робот або будь-які інші дистанційно керовані засоби. Як тільки наявність вибухонебезпечного предмету буде підтверджено, необхідно викликати спеціальну групу знищення ВНП.
Очищення небезпечної території. У випадку, якщо наявність ВП була підтверджена, особовому складу необхідно очистити прилеглу територію. Відповідно до ситуації, що склалася встановлюються безпечні відстані. Особовий склад не повинен діяти шаблонно і має переміщуватися на відстані декількох сотень метрів від місця розташування ВП.
Огородження небезпечної території. Необхідно, по можливості, оточити небезпечну ділянку місцевості та встановити блок пости, щоб заборонити доступ транспортних засобів або пішоходів у небезпечну зону. Командир повинен гарантувати те, що оточена ділянка не містить вторинних ВП та застосовувати усі необхідні засоби захисту, що є в наявності.
Контроль. Після завершення зазначених процедур весь особовий склад повинен залишатися у безпечній зоні. Небезпечна ділянка береться під охорону та контролюється вартою, яка попереджає потрапляння сторонніх осіб у зону ризику до тих пір, поки територія не буде очищена.
Перевірка та очищення ділянки, де було виявлено ВП є важливою процедурою тому, що для країн на кшталт Афганістану характерно застосування повстанцями додаткових (вторинних) ВП, як основних засобів максимального ураження коаліційних військ. Оглядаючи ділянку, на якій був виявлений ВП, солдати повинні розуміти специфіку ведення боротьби повстанців та завжди зважати на те, що поряд з виявленим ВП, можуть бути і інші ВНП або ж організована засідка. Крім того, повинна вестися постійна охорона ділянки, де було виявлено ВП. Кожному військовослужбовцю призначається сектор охорони та стрільби. Крім того, особовому складу необхідно також уникати постійного застосовування шаблонних способів та методів оточення та очищення небезпечних ділянок місцевості; противник може передбачити ваші дії та використати їх проти вас. Особовий склад повинен завжди бути пильним та виробити певні підсвідомі алгоритми дій з проведення пошуку ВП та протидії противнику під час проведення огородження підозрілих або небезпечних ділянок місцевості.
Вихід із замінованої ділянки
Процедура виходу з замінованої ділянки місцевості в пішому порядку.
Найбільш імовірні місця встановлення мін, мін-пасток та виявлення вибухонебезпечних предметів.
Особливу увагу та пильність слід приділяти при відвідувані:
колишніх військових позицій та оборонних укріплень;
контрольних дорожніх пунктів;
місць переправ через водні перешкоди;
залишків військової техніки;
вузьких місць де неможливо обійти або об’їхати перешкоду;
ґрунтових доріг та узбіч доріг з твердим покриттям;
необроблених ділянок землі;
будинків та споруд покинутих місцевими жителями.
Дії підрозділу, що потрапив в заміновану зону.
При господарській діяльності в місцях де може виникнути мінна небезпека, кожен сільгоспвиробник повинен спостерігати за місцевістю з метою своєчасного виявлення мін, або вибухонебезпечних предметів.
